Share This Article
Фармацевтичний ринок України увійшов у 2025 рік у стані турбулентності, коли рішення, ухвалені під гаслами «доступних ліків», дали результат, протилежний задекларованому. Адміністративні регуляції, запроваджені Міністерством охорони здоров’я за ініціативи міністра Віктора Ляшка, мали знизити ціни та посилити захист споживачів, однак на практиці призвели до розбалансування ринку, скорочення аптечної мережі та подальшого зростання вартості препаратів. У цьому матеріалі розбираємося, чому замість системної роботи держава пішла шляхом бюрократичного тиску, чому президентське завдання зрештою було провалене і хто несе за це персональну відповідальність.
Замість доступних ліків — бюрократичний тиск: чому регуляції Ляшка провалилися під час війни
Замість системної роботи заради підвищення доступності ліків для цивільних і військових під час повномасштабної війни міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко вдався на фармацевтичному ринку до звичного бюрократичного інструменту — посилення регуляцій. Спробуємо розібратися, чому саме з цього нічого позитивного не вийшло.
Реакція Віктора Ляшка на перші ознаки кризи була майже рефлекторною — типовою для кар’єрного бюрократа. Рік тому президент поставив перед ним завдання вирішити проблему доступності ліків, тож потрібно було демонструвати бурхливу активність. На аналіз, підготовку дієвих рішень і їх системне впровадження міністр, схоже, вирішив часу не витрачати — натомість вдався до заборон і тиску на фармацевтичну галузь.
У грудні 2024 року Президент України Указом № 817/2024 увів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 5 грудня 2024 року «Щодо протидії загрозам національній безпеці України у сфері охорони здоров’я в особливий період».
Навздогін цьому рішенню глава держави доручив уряду проаналізувати програму «Доступні ліки», провести аудит ринку вітчизняного виробництва лікарських засобів і аптечних мереж, а також напрацювати пропозиції, які дали б змогу знизити ціни на ліки.
Чому Ляшко взяв курс на адміністративний тиск і регуляції
Чому саме так? Причин було щонайменше дві.
- На витрати по лінії Міністерства охорони здоров’я припадає одна з найбільших невоєнних статей у державному бюджеті. Наприклад, у 2024 році — 200,6 млрд грн, а на 2025 рік заплановано вже 219,5 млрд грн. Відтак Віктору Ляшку справді варто було поборотися за те, щоб лікувальні заклади й пацієнти отримували ліки за прийнятними цінами — з огляду на бюджетні закупівлі та програму «Доступні ліки».
- Потрібно було запропонувати рішення щодо цін і доступності медикаментів як для цивільних, так і для військових, адже наприкінці 2024 року вже стало зрозуміло, що повномасштабна війна не завершиться швидко. Це вимагало переосмислення системи забезпечення якісної та своєчасної медичної й реабілітаційної допомоги для всіх громадян України.
У подібних умовах зазвичай пропонують інші підходи: місцевим виробникам — преференції в обмін на поступки в цінах, імпортерам якісних препаратів — спрощення доступу на ринок, дистриб’юторам і роздрібним мережам — обережну демонополізацію та дерегуляцію. Але, схоже, такі інструменти здалися надто складними.
Віктор Ляшко і міф про «бариг»: чому звинувачення фармринку не мали підстав
Звідки ж у Віктора Ляшка з’явилася ідея, яку він активно просував, — що ліки в Україні дорожчають «надто швидко», навіть з урахуванням впливу війни? Чи мало це тверде підґрунтя? Насправді — ні.
Якби міністр звернувся до статистики, він побачив би, що за статтею «Фармацевтична продукція, медичні товари та обладнання» зростання роздрібних цін у 2024 році становило 13,9% на тлі подорожчання споживчого кошика загалом на 12%. Водночас товари першої необхідності — хліб, вершкове масло, соняшникова олія та овочі — подорожчали на 18,2%, 33,9%, 20,9% і 48,3% відповідно. Однак «полювання на відьом» щодо виробників харчів і супермаркетів ніхто не влаштовував.
Тобто ані політичного підґрунтя, ані економічного сенсу для запровадження надзвичайних заходів саме на фармацевтичному ринку не було.
Проте сталося те, що сталося. А що саме?
Віктор Ляшко усвідомлював: або він нарощує власну апаратну вагу й роздає гучні обіцянки під отримані завдання, або ризикує втратити посаду, до якої йшов довго й наполегливо. На цій посаді він утримує рекордний термін в історії незалежної України — понад чотири роки. Довше МОЗ очолювали лише радянські чиновники до здобуття Україною незалежності.
З апаратною вагою у міністра все складалося непогано: 8 лютого Віктора Ляшка ввели до складу Ради національної безпеки і оборони, хоча раніше міністр охорони здоров’я до РНБО не входив.
РНБО, «мінус 30%», заборона маркетингу та персональна відповідальність Віктора Ляшка
Саме тому у лютому 2025 року ціни на ліки стали темою чергового засідання РНБО. 12 лютого Рада національної безпеки і оборони України під головуванням президента Володимира Зеленського розглянула два питання: запровадження нових санкцій і зниження цін на ліки.
Рішення ухвалили жорсткі. Було визначено мету: уряд, виробники та аптечні мережі мають сформувати перелік зі ста препаратів, на які з 1 березня ціни зменшать на 30%. Як інструменти подальшого стримування цін запропонували регулювання націнки від ціни виробника, перевірки кінцевих цін і моніторинг використання ліків у медичних закладах. Окремо Віктор Ляшко ініціював заборону оплати аптекам маркетингових послуг.
«Уряд повинен представити суспільству всі деталі. Зміни мають бути відчутними й позитивними для мільйонів українців. Це персональна відповідальність урядовців і конкретно Віктора Ляшка — міністра охорони здоров’я», — наголосив Президент Володимир Зеленський на тому засіданні. У цей момент, імовірно, міністр напружився. І недарма.
Постріл у власну ногу: до чого призвели заборони Віктора Ляшка
Зробімо стрибок у часі — від лютого 2025 року, коли були запроваджені жорсткі регуляції, до початку грудня, коли вже можна підбити перші підсумки. Головне з них очевидне: ціни на ліки продовжили зростати, попри всі адміністративні заходи, запропоновані Віктором Ляшком.
Навіть за поміркованими оцінками Держстату, з початку 2025 року і до листопада включно зростання роздрібних цін за статтею «Фармацевтична продукція, медичні товари та обладнання» становило 4,7% на тлі подорожчання споживчого кошика на 7,7%.
Водночас слід нагадати, що у 2025 році різко зросли ціни на продукти харчування — на 10,2% — через неврожай 2024 року. Промислові товари або дорожчали незначно, або навіть дешевшали. Якщо відкинути вплив фактора неврожаю, стає очевидно: ліки продовжили активне подорожчання, незважаючи на запроваджені міністром обмеження.
Наприкінці осені 2025 року над Віктором Ляшком почали згущуватися хмари. Тим паче що Верховна Рада на початку грудня створила Тимчасову слідчу комісію (ТСК) для розслідування можливих фактів завищення цін, неналежної якості лікарських засобів і порушень у сфері лікування, реабілітації та протезування військових і ветеранів.
Заступником голови вищезазначеної ТСК призначили Сергія Кузьміних, який упродовж поточного року відзначився надзвичайно відданою співпрацею з міністром у питанні впровадження запропонованих ним регуляцій. Йдеться саме про ті регуляції, які значною мірою стали чинником подальшого цінового галопу на ринку медикаментів. Ситуація має очевидні ознаки конфлікту інтересів, однак навряд чи хтось звертатиме на це увагу, коли міністрові потрібно рятувати власне крісло. Тим більше що це не єдиний конфлікт інтересів, пов’язаний із Кузьміних: щодо нього Вищий антикорупційний суд розглядає справу про хабар у півмільйона гривень.
Чому ж адміністративні регуляції, запропоновані Віктором Ляшком Раді національної безпеки і оборони, не спрацювали?
Почнімо з того, що фармацевтичний ринок суттєво відрізняється від інших сегментів роздрібної торгівлі. Ліки — це особлива продукція, яка має бути ефективною, безпечною і, бажано, доступною для споживачів. Саме тому в Україні діють украй жорсткі вимоги до оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами — щодо транспортування, зберігання і продажу. Окремі вимоги встановлені й до виробництва препаратів — відповідно до стандартів GMP (Good Manufacturing Practice, правила належної виробничої практики).
GMP — це суворі міжнародні правила, дотримання яких коштує учасникам фармацевтичного ринку значних коштів. Для торговельних мереж і дистриб’юторів це означає необхідність інвестувати в обладнання, спеціалізований транспорт, підготовку персоналу та низку супутніх процесів. Для виробників медикаментів — вкладення в сучасне обладнання, навчання фахівців, пошук якісної сировини й постійний контроль її якості, а також створення систем безперервності виробництва в умовах повномасштабної війни. Окремою статтею витрат стали відновлювальні роботи після російських дронових і ракетних атак.
За таких обставин очікувати активного скорочення собівартості та цінників в аптеках — щонайменше наївно. Тож зірваний у лютому «стоп-кран» лише шокував ринок, але до задекларованої мети не наблизив.
Аптечні мережі отримали подвійний удар — від цінових регуляцій і різкого скорочення маркетингових доходів (фактично — плати за присутність конкретного препарату на полиці). Це безпосередньо послабило їхню фінансову стійкість у найближчій перспективі.
Виробники, своєю чергою, отримали додатковий тиск у вигляді необхідності формально демонструвати відповідність штучним адміністративним обмеженням. Ці витрати неминуче були закладені у вартість препаратів — одних чи інших. Адже виробникам потрібні кошти на енергонезалежність, диверсифікацію виробничих і логістичних майданчиків, компенсацію втрат складських запасів у дистриб’юторів, які постраждали від російських повітряних атак. Аналогічні виклики стоять і перед аптечними мережами, зокрема у питаннях енергонезалежності. Тим паче що аптеки працюють і в прифронтових районах, де часто залишаються чи не єдиним вікном до системи охорони здоров’я.
А що ж отримали споживачі? У результаті так званих реформ Віктора Ляшка вони відчули подальше повзуче зростання цін і певне звуження асортименту. З огляду на корупційні ризики та хаос, який утворився на ринку, зростання вартості ліків, найімовірніше, виявилося навіть більшим, ніж могло б бути без запровадження лютневих регуляцій.
І лише автор цієї штучної кризи — міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко — зрештою не втратив нічого.
